У кожній частині світу знання про лікарські рослини передавалися з покоління в покоління. Однак, як і будь-який інший вид медицини, фітотерапія має свої межі, і це призвело до того, що її на деякий час відсторонили на користь синтетичних ліків із більш швидкою дією, дозу та терапевтичний ефект яких легше контролювати.
Терапевтичний ефект лікарської рослини залежить від якості сировини, тобто від самої рослини, звідки вона походить, сезону збирання, типу використовуваного екстракту (наприклад, свіжа рослина або сушена рослина) і методу екстракції. Усі ці фактори визначатимуть якість діючих речовин рослини.
Сучасні наукові знання та технологічний прогрес означають, що ці випадки, які були недоліками традиційних лікарських трав, тепер можна контролювати. Сьогодні лікарські рослини, які використовує сучасна фітотерапія, відбираються з використанням суворих наукових критеріїв (ботанічний профіль, вільний від забруднюючих речовин) і процесів екстракції, які дозволяють нам зберегти та посилити всі оригінальні якості та ефективність рослин.
Це вимагає наскрізного досвіду, починаючи від посіву насіння до переробки та зберігання готового продукту, що включає пошук найкращої фармацевтичної форми для збереження сполук і оптимізації біодоступності в організмі.
Найголовніше, це також означає врахування потреб пацієнта шляхом надання фітотерапевтичних рішень, які можна включити в індивідуальний план лікування за призначенням або за порадою медичних працівників з експертними знаннями в цій галузі.
Використання лікувальних властивостей рослин
Лікувальну дію рослини має сенс контролювати шляхом концентрації сполук, які її викликають. Дізнавшись більше про властивості рослин і виділивши їх сполуки, ми досягли значного прогресу в плані точності, повторюваності та потужності дії.
Однак цей підхід не враховує молекулярну складність рослин. Деякі з їхніх фармакологічних і лікувальних властивостей виробляються не лише однією чи двома речовинами, а кількома сотнями сполук, які діють у синергії, щоб створити ефект, для якого традиційно використовується рослина.
Є два види основних інгредієнтів, які сприяють властивостям лікарських рослин:
- Сполуки, які мають власну фармакологічну дію — це активні інгредієнти.
- Сполуки, які не мають власної фармакологічної дії, але які можуть модулювати ефект і переносимість активних інгредієнтів в організмі та покращувати спосіб їх засвоєння — вони називаються корисними інгредієнтами.
Показання для використання фітотерапії
Фітотерапія явно займає своє місце в сучасній медицині. Вона може стати альтернативою алопатичним методам лікування найпоширеніших захворювань, а в багатьох випадках її також можна використовувати в поєднанні з ними для покращення переносимості або підвищення ефективності.
- Розлади сну. Фітотерапія часто може бути використана як лікування першої лінії розладів сну. Безсоння є поширеним розладом, яким страждає від 9 % до 15 % населення світу. У первинній медичній допомозі лікування безсоння зазвичай складається зі снодійних препаратів. Побічні ефекти цих методів лікування добре відомі: розлади пам’яті та поведінки, підвищений ризик падінь у людей похилого віку та розвиток толерантності, що вимагає вищих доз для досягнення бажаного результату та призводить до залежності. Інтернет магазин https://nanomarket.ua/ пропонує рослинний комплекс Сонормін від українського виробника добрадія.
- Проблеми з ЛОР або дихальною системою. Для поширених ЛОР або респіраторних проблем, таких як кашель, застуда та біль у горлі, рослини також можна використовувати як кращий засіб для полегшення симптомів і обмеження ризику бактеріальних вторинних інфекцій.
У цьому випадку ехінацея є найкращим рішенням. Поряд із чітко доведеними противірусними та антибактеріальними властивостями, її імуномодулюючі властивості підтверджені багатьма дослідженнями. Кипарис і квітка бузини також мають потужні протизапальні та противірусні властивості, тому їх використовують для лікування зимових інфекцій. Сосна звичайна є антисептиком і відхаркувальним засобом, який найчастіше використовують при респіраторних захворюваннях, пов’язаних із сильним кашлем. Подібним чином подорожник протягом багатьох років використовувався для лікування захворювань грудної клітки та легенів завдяки його протизапальним властивостям і властивостям, що пригнічують кашель.
- Розлади травлення. При розладах травлення деякі рослини, такі як артишок, чорна редька, фумарія, меліса і кульбаба, покращують травну секрецію і моторику шлунку. Артишок і чорна редька, які з давніх часів використовуються для поліпшення травлення, містять активні інгредієнти, які модулюють секрецію жовчі і відіграють ключову роль в очищенні печінки. Заспокійливий і спазмолітичний ефект меліси, підтверджений низкою досліджень, означає, що вона роками використовується для лікування болю в шлунку та спазмів живота, особливо у зв’язку зі стресом.
- Гострий або хронічний біль. Щоб полегшити гострий або хронічний біль і обмежити використання звичайних протизапальних засобів, ми можемо використовувати вербу, таволгу, або кіготь диявола, інжир, куркуму або чорну смородину. Верба і таволга містять похідні саліцилату — попередники аспірину. Чорна смородина зменшує запалення та захищає суглоби, а її лікувальні властивості були задокументовані ще в 16 столітті. Куркума тисячоліттями використовується в Азії через її протизапальні та антиоксидантні властивості. Кіготь диявола, який містить гарпагозиди з протизапальними та болезаспокійливими властивостями, використовується для лікування гострого та хронічного запалення при захворюваннях суглобів.
Фітопрепарати та фітотерапія, безперечно, переносяться краще, ніж звичайні препарати, але це не означає, що вони безпечні. Фармакологічна дія, яка робить рослини настільки ефективними, також може викликати побічні ефекти.
Таким чином, повне знання запобіжних заходів, можливих побічних реакцій і лікарських взаємодій є важливим для їх безпечного використання. Тому застосовувати їх слід лише за порадою та рекомендацією медичного працівника. Вони кваліфіковані, щоб порадити або призначити рослину або комбінацію рослин як окреме рішення або разом з іншим типом лікування.
