На українському будівельному ринку представлено багато гідрофобізаторів для бетону, цегли і каменя. Спектр виробників та цін досить широкий: від українських виробників до іноземних, від дешевих до дорогих. Є гідрофобізатори на водній основі, є із застосуванням органічних розчинників.
Який гідрофобізатор вибрати?
Важливо спочатку зазначити, що не завжди ціна гідрофобізатора визначає якість, довговічність і стабільність гідрофобного покриття. Одним словом, не завжди дорогий гідрофобізатор найкращий для обраного вами матеріалу – бетону, цегли чи каменю. Усе залежить від того, яка хімія використовується для приготування конкретного гідрофобізатора. Оскільки виробники, як правило, не пишуть, які хімічні речовини лежать у основі їхньої продукції, то пересічному споживачу, та ще не знайомому з хімією, важко розібратися, як правильно використовувати гідрофобізатори.
Які бувають гідрофобізатори?
Є два принципово різних способи гідрофобізації мінеральних поверхонь:
- хімічна реакція із силанольними групами поверхні (алкілсиліконати, алкілгалогенсилани, алкоксисилани);
- утворення покриття або закупорка пор поверхні (розчини та емульсії полімерів, як силіконових, так і акрилових).
1. Хімічна реакція із силанольними групами поверхні.
Для цього використовують лужні силіконати, які добре підходять для поверхонь, що містять багато вільних силанольних груп (матеріали на основі оксиду кремнію – пісок, цегла, цементні розчини). Після реакції виділяється луг, який поглинає вуглекислий газ із повітря, а утворені карбонати вимиваються водою з часом.
Ці покриття використовуються для бетону цегли, різних штукатурок на основі піску. Найбільша проблема всіх гідрофобних покриттів – це яскраве сонячне світло, ультрафіолетова складова якого з часом руйнує покриття. Проте силіконати легко заходять у пористі матеріали і внаслідок цього покриття на їх основі досить довговічні. Як правило, це найдешевші гідрофобізатори на ринку. Для пористих матеріалів вони, очевидно, найкращі. І не варто переплачувати за більш дорогі гідрофобізатори. Можна рекомендувати таких виробників гідрофобізаторів, як грецький NANOPHOS та український YOCHEM, які випускають досить широку лінійку гідрофобізаторів для різних поверхонь, і вміст силіконатів в банках відповідає технічним умовам.
Де не бажано застосовувати гідрофобізатори на основі силіконатів?
Такі матеріали, як природний камінь і граніт містять складні алюмосилікати, які погано вступають у хімічні реакції із силіконатами. І, відповідно, після інтенсивного літнього дощу покриття буде практично знищено.
Скло, хоча й містить багато силанольних груп, помутніє від такої обробки силіконатами. Для гідрофобізації скла використовують алкоксисилани в спиртових розчинах. Але це вже тема іншої статті.
Як визначити, що у банці водний розчин лужного силіконату?
Це дуже просто перевірити за допомогою лакмусового папірця. Середовище в банці повинно бути лужне. Якщо у вас не має папірців, то можна придбати спеціальні смужки для визначення лужності в інтернет-магазині «NanoMarket».
2. Утворення покриття або закупорка пор поверхні.
Обробка емульсіями або розчинами полімерів в органічних розчинниках утворює плівки на поверхні матеріалу (ефект «мокрого каменю») або закріплює гідрофобні частинки полімеру в порах матеріалу.
Ці покриття дорожчі, ніж лужні силіконати, і мають більш універсальне застосування. Вони використовуються у вигляді водних емульсій або розчину в органічних розчинниках.
Як визначити, що у банці водна емульсія полімеру чи його розчин в органічному розчиннику?
Теж не складно. Якщо гідрофобізатор має запах органічного розчинника, то це полімер. Якщо водний розчин практично нейтральний, не лужний, то, очевидно, це водна емульсія.
Наскільки довговічні покриття на основі полімерів?
Проблема та сама, що і для лужних силіконатів – ультрафіолет яскравого сонячного випромінювання. З часом такі покриття «вигорають», і їх потрібно постійно періодично оновлювати. Чим більше пор у матеріалі і чим вони більші (цегла, наприклад) – тим довше покриття служить, оскільки полімер не попадає під пряме сонячне світло.
Яке ж гідрофобне покриття використовувати для каменю?
Граніт, камінь і мармур відрізняються від інших матеріалів тим, що їхні пори є дуже малими, і, відповідно, полімерні покриття на них не довговічні.
(Як було сказано вище, покриття на основі лужних силіконатів на цих поверхнях взагалі недовговічне).
Грецька компанія «NanoPhos» розробила спеціальне нанопокриття «SurfaPore M» для граніту, каменю, дія якого ґрунтується не на утворенні плівки на поверхні матеріалу, а на проникненні наночасточок олео- і гідрофобного полімеру в мікронерівності та малі пори кам’яної поверхні. Таке покриття, звичайно, дорожче, ніж звичайне полімерне, але служить набагато довше, надійно захищаючи граніт чи мармур від бруду, кислотних дощів, зелених лишайників і водоростей.
Олександр Бєда,
к.х.н., завідувач відділу науково-дослідних розробок
Науково-сервісної фірми «ОТАВА»
